Для меблярів-початківців, які зазвичай обмежені стартовим капіталом, все одно є необхідність купувати деревообробні верстати, без яких меблевиробництво не започаткуєш. Ясна річ, доводиться обходитися або вживаним обладнанням, або купувати нове, але функціонально спрощене. Як мовиться, без наворотів. Особливо, коли це крайколичкувальний верстат. Консультанти-верстатники в таких випадках точно скажуть, що можна обійтися передусім без агрегату прифугування плитних крайок.

І будуть абсолютно праві, підтверджує нам в якості експерта Олексій Воробйов, менеджер із продажів харківської компанії «Doligno», що є ексклюзивним  постачальником італійського деревообробного обладнання: виконувати крайколичкування можна й на верстатах без цієї опції. Власне, меблевики-гаражники так і роблять. А чому не всі меблярі?

Сучасні крайколичкувальні верстати є одним із найбільш складних видів обладнання в меблевій промисловості. В їхній конструкції цілий набір агрегатів, систем і пристроїв. Частина агрегатів виконує такі функції, без яких личкування в принципі неможливе: нанесення клею, притиск личкувальної стрічки, торцювання звисів по довжині, обробка звисів по товщині. Без деяких пристроїв верстат зможе виконувати тільки частину функцій.

Наприклад, без агрегату обробки («обкатки») кутів неможливо скруглити кутові грані на прямокутних деталях, а також обробити крайки плитних деталей для постформінгу. Але є в крайколичкувальних верстатах такі пристрої, користь від яких на перший погляд не така вже й очевидна. Один із них – агрегат попереднього фрезерування плитних крайок (прифугування). Наявність або відсутність даної опції ніяк не впливає на здатність верстата повністю виконати всі операції з личкування деталей будь-яким личкувальним матеріалом. Жоден фахівець за зовнішнім виглядом готової деталі не визначить, чи було застосоване при її личкуванні прифугування. В такому випадку дійсно постає питання: «А чи не можна обійтися без цієї опції, тим більше, що коштує вона, як хороший форматний верстат?».  Відповідь така: якщо хочете виробляти високоякісні, конкурентоздатні меблі, то без прифуговування плитних крайок при їхньому личкування таки не обійтися.

Головне призначення прифугування  – усунення дефектів розкрою. Дійсно, попереднє фрезерування крайок дозволяє позбутися «сходинок», залишених на крайці деталі підрізною пилкою, і від сколів облицювального матеріалу на пласті. З геометричними похибками розкрою складніше.

Справа в тому, що в односторонніх крайколичкувальних верстатах заготівка, що подається у верстат, базується необробленою поверхнею по напрямній лінійці, захоплюється ланцюговим конвеєром і при подальшій обробці вже не змінює орієнтації. Поверхня крайки  після прифугування виходить паралельною лінії, по якій вона базувалася. Тому неперпендикулярність суміжних крайок виправити не вдасться. А цей дефект найбільше докучає при обробці крайок – через нього виникають проблеми з торцюванням  звисів по довжині. Невелику увігнутість плитної крайки  на коротких заготівках можна компенсувати. А на заготівках, довжина яких більша довжини напрямної лінійки, усунути дефект повністю не вдасться,  бо є ймовірність неправильного базування. Ще складніше з опуклостями крайки деталі. Її положення щодо конвеєра в момент базування може бути будь-яким, відповідно непередбачуваним буде і результат обробки. Виходить, що методом прифугування можна виправити не всі дефекти розкрою.

Користуючись такою неоднозначністю, частина фірм, що продають недорогі крайколичкувальні верстати, упевнює покупців, що простіше й дешевше поліпшити якість розкрою, ніж витрачатися на дорогий агрегат прифугування. Але якщо звернутися до світового досвіду, то стає ясно: ця опція користується попитом, отже її корисність все ж вагома.

Тож заради чого солідні меблевики витрачають такі великі гроші, купуючи верстати обовʼязково з цією опцією? Бо справа тут не тільки в усуненні дефектів розкрою плит. По-перше, сколи й незначні пошкодження плит можуть виникнути не тільки при розкрої, але й при транспортуванні й зберіганні деталей перед личкуванням крайок. Особливо високий ризик ушкоджень «пухких» плит з неміцним покриттям. А саме з таких плит роблять меблі більшість наших фабрик. По-друге, під час паузи між розкроєм і личкування на крайках деталей осідає пил, що призводить до зниження міцності склеювання. Попереднє фрезерування крайки безпосередньо перед личкуванням усуває й цей недолік.

Але найцікавіше те, що прифугування здатне впоратися з такими проблемами, які, здавалося б, ніяк з нею не повʼязані. Кожен, хто мав справу з крайколичкувальними верстатами, пригадає випадок, коли ретельно налаштований верстат через деякий час починав або трохи «зарізати» плиту, або залишати зайвий припуск. Підлаштовування  покращує ситуацію на деякий час, але потім картина повторюється. Постійне коригування якості личкування дуже нервує. Керівництво починає звинувачувати оператора в нездатності налагодити обладнання, а той нарікає на верстат,  не здатний тримати налаштування. Звичайно, існують такі моделі верстатів, нестабільність роботи яких дійсно повʼязана з недоліками їхньої  конструкції, але можливі й інші причини, знаючи про які можна боротися з ними цілеспрямовано, а не «крутити» у верстаті все підряд.

Одна з причин нестабільної роботи агрегатів обробки звисів по товщині повʼязана з тим, що після розкрою пилами виникає ледве помітне розширення краю плити. Глибина дефектного шару така мала, що копір (фрезерного (або циклювального) агрегату, що знаходиться хоча й на мінімальному, але все ж видаленні від краю деталі, не може компенсувати це розширення. В результаті фрези не знімають нормальний припуск, а врізаються в плиту. Доводиться корегувати положення фрез щодо копіра на величину глибини дефекту. Але величина розширення краю плити залежить від властивостей матеріалу і є величиною нестабільною. При обробці деталей з іншої партії плит або навіть з іншого листа розширення може бути дещо іншим – в результаті агрегати для зняття звисів по товщині «беруть» то менше, то більше норми. При попередньому фрезеруванні дефектний шар, який виник після пиляння, видаляється. В результаті робота фрезерних і циклювального агрегатів істотно стабілізується.

З іншим явищем може бути повʼязана нестабільність у роботі агрегату торцювання. У більшості крайколичкувальних верстатів притиск личкувального матеріалу до плити здійснюється роликами. Положення притискних роликів відрегульоване так, що під час заходу на деталь вони відходять у напрямку від деталі на певну відстань.

При цьому, ролики повинні із значним зусиллям притискати личкувальний матеріал, забезпечуючи його надійне приклеювання. Але на початку заходження ролика на передній кут деталі й при сходженні із заднього кута відбувається невелика деформація кутів. Особливо це помітно при личкуванні мʼякої плити тонкою стрічкою. При торцюванні на першій і другій стороні деталі проблем із цією операцією не виникає. Вони зʼявляються при обробці третьої й четвертої сторони. При правильно відрегульованій пилці край крайки знаходиться на одній лінії з копіром, але за рахунок деформації кута виступає за нього, створюючи видимість зайвого припуску. Спроби налаштувати пилку усувають цей «дефект». Але величина деформації кутів притискними роликами (вальцями) залежить від властивостей матеріалу плити і не є постійною. Тому зміна налаштувань дає лише тимчасовий ефект, на більш щільній плиті деформація буде меншою, і пилки почнуть «зарізати». Радикально вирішує проблему прифугування, видаляючи дефектний шар деталі й усуваючи тим самим причину нестабільності.

Важливо правильно експлуатувати агрегат прифугування. Типовою є ситуація, коли купується новий верстат із агрегатом прифугування, але при цьому ще експлуатуються верстати, що не мають такої опції. В цьому випадку виникає питання, який припуск знімати з плитної крайки? Для того, щоб нічого не змінювати на розкрої та не розділяти потоки деталей для кожного крайколичкувального верстата, багато хто намагається зробити припуск мінімальним – 0,2-0,3 мм. Але, по-перше, при такому припуску немає гарантії, що довгі деталі, які мають геометричні похибки, будуть оброблені повністю по всій довжині. Отже, можуть залишитися ділянки із сколами чи «сходинкою» від підрізування. По-друге, для нормальної роботи алмазних фрез, які в агрегаті прифугування,  потрібен більший припуск, що забезпечує нормальний процес різання.

Якщо припуск занадто малий, можливо «скріблення» з підвищеним тертям, і як наслідок – прискорене затуплення фрез. А алмазні фрези та їхнє заточування досить дорогі. Рекомендований припуск з урахуванням зручності розрахунків розмірів – 1 мм. Але при цьому доводиться або розділяти потоки деталей на розкрої, або міняти старі верстати на нові, з опцією прифугування.

На верстатах деяких виробників із метою рівномірного зношування алмазних фрез у програмі керування передбачені два режими їхнього використання. У першому випадку майже всю роботу виконує фреза із зустрічним обертанням, а друга фреза з попутним обертанням обробляє лише кілька останніх сантиметрів заготівки. У другому випадку фреза із зустрічним обертанням обробляє кілька перших сантиметрів, а все інше робить фреза з попутним обертанням. Ці два режими рекомендується чергувати.

 – Але вам продовжують замовляли верстати-личкувальники без опції прифугування? – цікавиться журналістка Meblewiki в Олексія Воробйова.

– В останні роки дуже рідко. 90 відсотків проданих нами крайколичкувальних верстатів із агрегатом прифугування. І це логічно, адже якість вітчизняної меблевої продукції, яку серед інших чинників забезпечує й вузол прифугування, є визначальним чинником конкурентності не тільки на зовнішніх ринках, а на внутрішньому. Втім, у нас на складі є моделі личкувальників, які не виконують прифугування. Найчастіше обходитися без цього етапу личкування доводиться меблярам, які послуговують все ж застарілими моделями верстатів, найчастіше вони уже й вживані.