Про успішність меблевої компанії можуть свідчити різні фактори. Один із них – наявність власного дизайнера. А якщо їх кілька, то взагалі класно. У компанії є можливість піднятися на щабель у своєму розвитку і створити власне дизайн-бюро. Своїми порадами на цю тему ділиться Олександр Прокопов, архітектор, викладач університету, засновник та керівник дизайн-бюро «Di Concept», досвід якого базується на створенні уже кількох дизайн-компаній.

Нині роль дизайну в меблевому бізнесі й загалом у розвитку меблевої галузі важко переоцінити і в Україні, хоча ще донедавна він у наших меблевиків був на вторинних ролях, попри те, що досвід італійських меблярів був очевидним в цьому сенсі. Вони практично одразу ж після війни зробили ставку на дизайнерську складову у виробництві меблів і завдяки цьому до сьогодні залишаються законодавцями моди для світового меблевиробництва. Найкращим чином досвідом італійців скористалися голландці, чий меблевий дизайн нині чи не крутіший від італійського. Приємно, що й частина моїх колишніх студентів там успішно практикує.

В Україні зараз шороку із стін вищих навчальних закладів випускають значну кількість дипломованих архітекторів та дизайнерів. Звісно, це − ще доволі «сирий матеріал», але нехтувати ним не треба. Є три форми роботи меблевої компанії з дизайнерами загалом. Перша, коли компанія запрошує до співпраці дизайнера, який уже чимось заявив про себе, приміром, отриманими «ред дотами». В результаті співпраці з таким дизайнером чи його дизайн-бюро ви гарантовано отримуєте чудовий продукт. Тут головне – належним чином винагородити дизайнера за це, а не схитрити й обманути, що ще у нас трапляється, бо більше ніхто не захоче з вами мати справу.

Друга форма: створення власного дизайн-бюро. Зазвичай його формують із молодих фахівців, у яких професійне визнання ще попереду. Слабкість такого творчого осередку в тому, що там нема лідера. Створювати власне дизайн-бюро треба з того, що необхідно залучити передусім лідера, дизайнера з іменем, який і буде здійснювати подальший підбір помічників. Є й серед молодих дизайнерів таланти, які треба розгледіти й формувати з них лідера дизайн-групи.

І третя форма співпраці з дизайнерами полягає в тому, що набираєте молоді кадри (ще й тому, що вони «дешевші») і підшуковуєте для них досвідченого консультанта, порадника. Це обійдеться вам дешевше, ніж наймати маститого дизайнера для роботи на постійній основі.

Тут треба бути готовим до того, що «молодняк», який у вас набуде досвіду, впевнено стане на крило, може залишити вас, пішовши на вільні хліби, обравши самостійний творчий політ. Чи захоче започатковувати власний бізнес. Із цього не треба робити трагедії, це – природний процес. Треба брати нове поповнення і знову з ним наполегливо працювати. Благо, не все доведеться розпочинати з нуля, вже маючи своє дизайн-бюро.

Що ж до моєї компанії, то дизайн-бюро «Di Concept» уже виповнилося двадцять років, ми теж періодично зазнаємо того, що називають плинністю кадрів. Років п᾿ять молодий спеціаліст у нас набирається досвіду, а далі, відчувши в собі достатню творчу й організаторську наснагу, рушає в самостійне «плавання».

Теж спочатку цьому противилися, а потім зрозуміли, що, власне,  так і має бути. Й тепер навіть бачимо свою місію в тому, аби навчати, готувати  молоді кадри для самостійного підприємництва. Власне, для мене цей процес починається ще на етапі університетської підготовки майбутніх архітекторів і дизайнерів. Вже там я можу визначити, у кого є вроджений талант, хто перспективний для нашої справи, тому тих по закінченні універу запрошую до себе на роботу, яка – цілком це усвідомлюю – можливо стане для нього трампліном у власний бізнес.

Базуючись на багатому власному досвіді, я розробив програму створення й успішного функціонування дизайн-бюро, яку можна розцінювати як своєрідний інструмент для цієї справи. Вона складається із трьох блоків.

Перший – це, власне, якраз про створення дизайн-бюро й керування бізнесом. Головне тут – на чому багато хто обпікається – вибір партнерів, без яких самотужки мало кому вдається випливити. Я вчу, як правильно обрати партнерів, аби вони тебе, що називається, не «кинули», бо таке часто буває у практиці спільного бізнесу.

Ця проблема закладається на самому початку створення бізнесу, коли не все в партнерських  взаєминах або неправильно чи недостатньо проговорено й прописано. Таке недопрацювання статутних і партнерських документів, угод і спричиняє з часом взаємні образи, котрі й призводять до краху спільну справу. Є різні партнерства – їх аж 21 вид, тож їх треба знати й правильно обрати той, який найбільше прийнятний у конкретному випадку.

Далі розповідаю слухачам цього курсу про форми дизайн-структур, «плюси» й «мінуси» кожної з них. Звичайно ж, не обійти теми підбору й організації роботи персоналу: формування команди однодумців, умови найму й співпраці. Чи є секрети того, як утримувати цінних працівників? Є. Про них теж йдеться в моїй програмі. Це важливо в нашій справі, ще й тому, що, якби працівник розпрощався із дизайн-бюро сам, то було ще півбіди, а тож часто-густо він ще й забирає з собою об᾿єкт, до якого прикріплений, клієнтську й партнерську бази.

Важливим є й те, як зацікавити, заохотити працівників до творчого креативу, щоби гроші для нього були не головним критерієм праці. В успішному дизайн-бюро гроші на другому плані. На першому  − цікава робота. Організація офісу – його доцільна площа, місцезнаходження, технічне оснащення – не менш важлива складова успішності.

А може за нинішніх технічних і комунікативних можливостей і не варто заморочуватися створенням офісу? Теж варіант, чому б і ні? Знаю безліч прикладів, коли команда викидає чимало коштів на вітер, маючи хибне уявлення про офіс: або не розуміючи, що без нього можна обійтися, або прагнучи зробити його солідним, респектабельним у своїй уяві. А краще б за ті кошти придбали сучасну багатофункціональну, високопродуктивну техніку. До речі, яка техніка необхідна для повноцінного функціонування сучасного дизайн-бюро, у мене в програмі теж йдеться.

Наступний розділ – схема отримання замовлень, методи й варіанти їхніх пошуків. Бо без них, певна річ, навіть бездоганно організований офіс буде порожнім місцем. Реклама й антиреклама також у цьому процесі передбачені: одну треба робити ефективною, іншої уникати, пам᾿ятаючи, що в наших реаліях найбільш дієвим засобом пошуку  (точніше – знаходження) клієнтів є «сарафанне радіо». Але на нього не може розраховувати компанія, яку на ринку не знають.

У другому блоці програми йдеться про ефективну взаємодію із замовниками, підрядниками, постачальниками, будівельниками. Як з ними працювати? Для того, аби успішно, безпроблемно взаємодіяти з ними, треба мати теж надійний інструмент налагодження такої взаємодії. Звісно, на першому місці тут типології взаємин із замовниками, клієнтами. Знання типів замовників потрібне уже для того, аби з першої ж зустрічі з᾿ясувати, чи складуться у вас із конкретним потенційним клієнтом взаємовигідні взаємини чи є ймовірність, що роботу зробиш, а грошей за неї не отримаєш.

Далі – робота над проектами: в якому вигляді їх пропонувати замовнику, як взаємодіяти з інженерними групами, задіяними на об᾿єкті. Це буває проблемним не так для архітекторів, як для інтер᾿єрних і предметних дизайнерів, бо в університеті їх цьому вчать дуже поверхово.

Схема роботи з постачальниками і загалом комплектування проекту −  важливий етап ще й тому, що, як не парадоксально, на практиці основний заробіток дизайнера − не від розробки проекту, а від комісійних, які він отримує, закуповуючи матеріали й комплектуючі для реалізації проекту. І велика прикрість, коли ти вже від постачальника отримав винагороду за гуртову закупівлю, а він привіз не те, що потрібно. Як бути? Повертати? Можна зірвати терміни здавання об᾿єкта. Переробляти дизайн, аби привезене вписувалося в концепцію проекту? Прийнятним може бути такий варіант. Робота із будівельниками й суміжниками – теж доволі складне й клопітне завдання. Якщо від початку не буде знайдено спільної мови з будівельниками, то реалізація вашого проекту може опинитися під серйозною загрозою. Вони будуть доводити клієнту своє, що вигідно для них, запевняючи, що архітектори й дизайнери нічого не тямлять, тому треба вміти протистояти такому тиску, знати, як правильно чинити в такій ситуації. І останнє, що місить другий блок програми, − керування проектом. Це коли дизайн-бюро не тільки розробляє проект, а й супроводжує його реалізацію − від придбання матеріалів і комплектуючих, контролю за ходом будівництва, керування фінансами до здавання об᾿єкта під ключ.

Третій блок – фінанси й безпека бізнесу. Практика показує, що підприємці-початківці часто над безпекою не задумуються, внаслідок піддають свою компанію загрозі розорення. Ризиків у нашій справі безліч (їх можна очікувати і від злісних клієнтів, і від податківців, і  від постачальників, і від банальних рекетирів) і, якщо вона наразиться хоча б на один із них, клопотів матиме чимало. Як дати раду таким проблемам, як себе вести, коли маєш справу з реальною загрозою?  Це треба знати, щоб правильно діяти для порятунку свого бізнесу.

Фінанси. Без їхнього правильного планування (прибуток, витрати, контроль за витратами, зведення «плюсів» і «мінусів»), без бухгалтерії, простіше кажучи, без грамотного фінансового розрахунку проекту не функціонуватиме жодна бізнес-структура. Легше, коли ви самі все робити й себе за це винагороджуєте. Коли ж в бюро з᾿являється персонал, тут уже інший рівень, зокрема й фінансових взаємин і зобов᾿язань.

Розрахунок вартості проектних робіт. Мало його правильно зробити, знайти оптимальне співвідношення всіх його складових, треба ще й клієнту довести цю правильність і достовірність, адже фінансування з його кишені, і він, необізнаний у тому, наскільки справді оцінюється розробка проекту, повинен бути переконаний, що з нього не візьмуть зайвого, що наведені вами цифри відповідають реальним потребам і ринковим реаліям. Від чого треба «танцювати» в таких розрахунках: від часу, затраченого архітектором/дизайнером на проектування, від квадратури об᾿єкта, від сумарної його вартості? Отже, треба вміти пояснити клієнту, як формується ціна проекту з урахуванням багатьох факторів.

Формальність, але дуже важлива – форма укладених угод. Ми у компанії за двадцять років виробили такий оптимальний зразок договору, щоб він був і не надто великий за обсягом, аби цим не відлякував клієнта, а на три-чотири сторінки і щоб при цьому був позбавлений традиційних пасток як для замовника проекту, так і його виконавця.

Іноді недосвідчені керівники дизайн-бюро шукають додаткові джерела прибутку, організовуючи при бюро магазин, приміром, меблевих комплектуючих чи склад, пропонуючи консалтингові й інші послуги, й часто прогоряють на цьому: гроші вкладені, а прибутку – нуль. Більше того – суцільні збитки. Ми в компанії за час її існування перепробували все, і тепер я можу порекомендувати, до чого в цьому сенсі варто вдаватися, а що буде заздалегідь програшним і спричинить купу проблем. І ці рекомендації також прописані в презентованій програмі в розділі «Паралельний бізнес».