У першому випадку такому утвердженню сприяв італійський дизайнер Ніко Короніс, який створив серію меблів з смоли, натхненну роботами італійського архітектора Карло Скарпи, на роботи якого, своєю чергою, сильно вплинула венеціанська культура. І до цього випадку епоксидна смола використовувалася у меблярстві, але як додатковий, супутній матеріал. Головним чином для створення елементів декору, як і поліуретан, до слова сказати.

В цій його епоксидній серії консоль, лавка та приставний столик/табуретку, які мають такий вигляд, ніби зроблені з гліцеринового мила. Переливчастий ефект був досягнутий в процесі виробництва, коли дизайнер помітив, як матеріал взаємодіє зі світлом. Точені краї виробів стають майже прозорими, коли світло потрапляє на них.

Крихітні зміни товщини всього в кілька міліметрів дозволили різко змінити загальний колір об’єктів, а незначна зміна пігменту значно вплинуло на непрозорість або, навпаки, прозорість виробів.

Оскільки епоксидна смола – матеріал усе ж із недешевих, то навряд чи економічно вигідним буде створювати виключно з нього якісь габаритні речі, а от для меблів невеликих розмірів такого авангардного геометричного стилю він цілком годиться. Втім, якщо врахувати, що створення подібних меблів абсолютно не потребує додаткових матеріалів, комплектуючих, фурнітури та опорядження, то рівень їхньої економічної доцільності значно зростає.

Неважко зрозуміти, що меблі з епоксидної смоли вигідно використовувати екстер’єрно, тобто просто неба, адже їм не страшна надмірна вологість, підвищена температура тощо.

* * *

Із склом ситуація схожа. Ми знаємо, як доволі широко цей матеріал використовують меблярі. Але навіть коли вони свої вироби називають скляними меблями, то певне перебільшення в цьому ствердженні все ж є, бо вони не виключно скляні, а переважно.

А от японець Окі Сато з дизайн-бюро «Nendo» спроектував серію ефектних мінімалістських меблів із фактурного прозорого скла. І зробив він це на замовлення венеціанської скляної мануфактури «Wonderglass», котра щорічно співпрацює з відомими дизайнерами, які доповнюють постійну колекцію фабрики незвичайними предметами.

Колекція отримала назву «Танення». І не випадково: прості за формою, елегантні предмети на вигляд, немов зроблені з пластин танучого льоду. Сато зробив акцент на декоративних властивостях скла, при цьому не відступивши від фірмового стилю «Nendo»: як й інші роботи бюро, меблі Melt легкі, навіть справляють враження невагомих і невидимих. Помітними стають за рахунок чітко окреслених контурів.

Технологія виготовлення кожного предмета передбачає кілька годин напруженої роботи цілої команди майстрів, які ретельно розраховують періоди нагріву і охолодження, а також температуру, до якої накаляється скло. Його поверхня набуває фактури, коли в’язка тягуча скляна маса застигає «на ходу».  «Моя ідея була в тому, щоб дозволити скломасі створювати різні форми під дією гравітації. Суть полягала в тому, аби втручатися в процес склолиття  якомога менше, а отримувати від цього якомога більше. А цього домогтися найважче», – пояснив дизайнер.