Сучасний дизайн – це те, чого найбільше не вистачає українським меблям. Причому визнають такий недолік самі ж дизайнери, посилаючись на те, що наші меблярі не послуговуються можливості дизайнерів-професіоналів, частина яких має й європейське визнання, а тупо копіюють чужі моделі або самотужки щось «ліплять». Далеко не всі меблеві компанії мають власну дизайн-студію чи штатних дизайнерів.

Столичний портал «HIS» провів опитування серед іменитих українських дизайнерів, поцікавившись їхньою думкою про те, а що таке «сучасний дизайн» і який потенціал в українського дизайну?

Павло Вєтров, керівник «Pavel Vetrov Studio»:

 «Сучасний дизайн – це можливість вторинної переробки продукту або його деталей. Можливість легкої заміни деталей за необхідності. Використання сертифікованої деревини (це означає, що дерева не тільки вирубують, а й висаджують). Якісна й продумане збирання й демонтаж продукту. Зручне транспортування. Увага до деталей, як технічних, так і візуальних. Позачасовий дизайн – дизайн, який через 10 – 20 років буде актуальним. Тактильність і фактурність. Це все для мене важливо в дизайні.

Я працюю приблизно з 30-ма світовими виробниками, включаючи бренди «Missan»a, «Bolia», «Temahome», «Premier Group», «Woodman Est» та українськими «Cube 44» й «Zegen». Упевнений, що в України є потенціал, але нам необхідно більше бажання, і тоді точно все вийде. Не відразу, але вийде. Нам потрібно брати приклад з інших індустріально розвинених країн і переймати їхній досвід».

Євген Литвиненко, керівник «Design studio Litvsnenko»:

«Для мене важливо, щоб дизайн вирішував проблему. Тобто дизайн як вирішення поточних проблем і питань. Над таким дизайном ми працюємо, але ще потрібно докласти багато зусиль, а вдосконалитися в цьому.

Я створюю речі для людей. Хотілося б створювати для всіх людей. Мені не сильно подобається те, у що переросло поняття «дизайн». Не подобається класовий ми майновий поділ, коли дизайн роблять для обраних, а іншим і так годиться. Хочеться знаходити найбільш вдалі рішення, які можуть дозволити багато.

Потенціал є у кожного й у кожної країни. Я думаю, що для початку українські дизайнери й меблярі повинні вирішити багато питань на внутрішньому ринку, створити власні бренди. Потім, шляхом експериментів і, створюючи свій дизайн, через кількість вийти в якість».

Юлія Кононенко, керівник «Kononenko ID»:

«Для мене важливо в дизайні зробити предмет максимально функціональним: комфортним, безпечним у використанні, ергономічним, простим у догляді й готовим до трансформацій, екологічним, довговічним, естетично привабливим. З цього року модні тенденції стали малозначними чинниками якості, застарілими категоріями успішності продукту, але раніше вони також були в цьому списку достоїнств.

Україна має бажання, але немає можливостей. Немає високотехнологічного обладнання, складний конструктив практично неможливо зробити. Але бажання велике».

Дмитро Козиненко, дизайнер:

«Для мене важливо кожного разу спробувати винайти нову формулу конкретного предмета. Провести дослідження кордонів між творчою, промисловою та маркетинговою складовими в процесі дизайну. Разом з тим, найчастіше мої проекти з’являються завдяки якоїсь дизайнерській інтуїції, я просто відчуваю: цей предмет обов’язково повинен існувати, або навпаки … Швидше за все, дизайн я створюю для себе. Іншими словами – роблю, бо не можу не робити. В кінцевому підсумку головний критерій успішності тієї чи іншої ідеї – я сам, чи готовий я придбати стілець власного дизайну й поставити у себе в квартирі? Якщо говорити про бренди, з якими співпрацюю, то це «Roche Bobois», «Durame», «Made.com», «WOWdsgn» та інші. В Україні зараз активно співпрацюємо з «WOO», найближчим часом буде багато цікавих новинок.

Безумовно, потенціал України величезний. Мені здається, ми починаємо поступово приходити до істини: що виробництво (або бізнес) – це не просто заробляння грошей, але першочергово – це творення й спадщина. Я вважаю за краще не фіксуватися на успіхах, а просто працювати далі».

Валерій Кузнєцов, керівник «Decorkuznetsov»:

Дизайн – це моє натхнення! Як театр, музика, кіно. Наприклад, як Крістоф Вальц грає Шульца (фільм «Джанго звільнений»). Мене хвилює й доля персонажа, й доля актора, й моє ставлення до обох! Хотілося б, щоб наш дизайн викликав подібне! Щоб вони, глядачі, відчували наші об’єкти дизайну й інтер’єри і відчували себе самих у взаємодії з ними, і те, як змінилися їхні відчуття після їх появи. Кожен сприймає дизайн у відповідності із своїм досвідом і побаченим, на основі цього й створює власні враження. Наша мета – посилити такі сприйняття й відчуття.

Поступово індустріали почали усвідомлювати, що дизайн – є двигуном і є початком. Приходить розуміння для чого вони (дизайнери) і він (дизайн) потрібен, причому у всіх сферах виробників і споживачів. Алілуя! Ми із початку дев’яностих «розгойдуємо» таке розуміння. А практична відсутність середнього класу відповідає нам на запитання «Хто це буде купувати?»

Потенціал України великий! Але без спільних програм з державою – ніяк. Зараз нам як би «не до цього». Ось коли всім буде «до цього», тоді все й почнеться, а поки будемо топтатися й точково виступати на світовій арені. А останнє у нас, до речі, непогано виходить».

Ольга Терефеєва, спікер Європейської школи дизайну:

«Ми  – все ще молода країна,  що подає надії, з непростою минулим у промисловому дизайні. У нас не було зірок в промдизайні, які б задали тон й сформували фундамент. Зараз цей фундамент формується, історія промдизайну твориться сьогодні окремими авторами, брендами. Важливо це усвідомлювати.

Я працюю з європейськими компаніями, виробниками й промдизайнерами, батьками дизайну. Успіх таких компаній базується на сімейній спадковості, глибокому розумінні продукту. Іноді без оглядки на тренди, але з тонким попаданням в нові звички, поведінкові тренди  людини.

Обов’язковий аспект – відповідальне виробництво, дотримання екостандартів, поєднання ручної праці й роботизованих процесів. Пов’язують і живлять процеси творчості й виробництва культурні й моральні цінності. Нам їх потрібно чітко сформулювати для себе теж, щоб бути прийнятими світовим співтовариством».

Ольга Богданова, керівник «Bogdanova Bureau»:

«Напевно, як і в медицині, в дизайні важливо не нашкодити. Зробити так, щоб чи то архітектура, інтер’єрний або предметний дизайн залишалися актуальними й сучасними якомога довше. Важливо бачити тренди та вміти їх швидко відпускати, помічати, що перетворює дизайн у сміття вже через пару років, а що буде стабільною цінністю. Думаю, процес вдосконалення навколишнього світу є для дизайнера найбільш важливим.

Всі ми створюємо речі перш за все для людей, працюючи чи то з приватним інтер’єром, чи створюючи продукт для бізнесу. Навіть виставки влаштовуються для людей. Можливо, нашим завданням є донести якусь осмисленість оточуючим, бо кожен хоче вирішити найбільш актуальні питання або потреби.

Я вважаю, що світ потихеньку піде від масової індустріалізації й повернеться до більш індивідуального підходу. Індустріальний дизайн для бідних і менш масовий для більш багатого прошарку населення. В Україні домінує  наївність, тут компанії йдуть більше від своїх внутрішніх відчуттів, ніж від маркетингової стратегії. Український дизайн має майбутнє, але не буде поширений серед мас».

Олександр Мукомелов, керівник «Mukomelov Studio»:

«Дизайн – найглибший вияв альтруїзму для людей, яких швидше за все ти навіть ніколи не зустрінеш. У дизайні людина важливіша власне дизайну. Призначений для користувача досвід важливіший за дизайнера. Найважливіші речі для дизайнера: вміння аналізувати та емпатія до людей.

Крім користувача, дизайн торкається до всієї екосистеми, бо все з усім пов’язано. Користувач, бізнес, виробництво, логістика, установка, обслуговування й переробка. Треба дивитися ширше й далі – за горизонти. Покращувати потрібно не тільки продукти, а й процеси, якими з ним пов’язані.

В Україні безліч талановитих і розумних людей із величезним потенціалом і бажанням змінювати світ навколо себе. Але є один нюанс: мало ентузіазму окремих особистостей. Усе найкраще створюється в колаборації між людьми, кращі продукти матеріалізуються у взаємодії між дизайном, користувачем і бізнесом. Як і в будь-яких відносинах, тут важливо бути відкритим і чесним, думати, що робиш і нарешті робити. І звичайно, завжди потрібно творити так – щоб «іскри з очей», і серце калатало».

Денис Соколов, співзасновник «Svoya studio»:

«Створюючи дизайн, можна переслідувати різні цілі. Можна створювати для заробітку грошей, але який не прославить, не зробить дизайнеру ім’я, бо не прийнято оприлюднювати приватні чи комерційні проекти. Можна створювати акцентний дизайн, який прошумить і залишить яскравий шлейф марнославства для автора. Мала вірогідність, що він приведе дизайнера до правильного замовника. Можна створювати суперфункціональний дизайн і при цьому бюджетний. Варіантів багато, але найскладніше – це знайти правильне співвідношення. Це як приготувати складне блюдо, бо, допустивши найменшу помилку в інгредієнтах, ти зіпсуєш його. Крім цього, дизайн повинен бути затребуваний, а не стояти на курній полиці.

Затребуваність, як на мене, – найважливіше в дизайні. Принаймні, це повинно бути головним вектором для дизайнера. Правильний дизайн повинен виконувати свою функцію та ще й бути крутим для сприйняття. Тоді споживач буде задоволений твоїм продуктом.

Будь-який продукт створюється для споживача. Але залишатися задоволеними повинні не тільки споживач, але й дизайнер. А ще і виробник! Тому це – спільна справа. Якщо в цій компанії буде хоч хтось незадоволений, тоді продукт приречений на провал.

В України величезний потенціал. Ми дуже довго маринувалися в копіях і репліках. І я просто щасливий розуміючи, що свідомість українського споживача, а відповідно й виробника, активно змінюється. Я вже неодноразово знався з виробниками, які повільно, але впевнено замінюють старі моделі-репліки на нові моделі, які розробляють українські дизайнери. І це радує. Особливий внесок, я вважаю, роблять у все це наші дизайнери, які на європейському ринку просувають новий український дизайн. Беруть участь в міжнародних виставках, потрапляючи в дизайнерські склади відомих європейських фабрик і формуюючи саме поняття «український дизайн» практично з нуля. За останні п’ять років стався неймовірний якісний дизайнерський скачок для України».

Віталій Кирилів, співзасновник «Hochu rayu»:

«Останнім часом я ставлю собі запитання: чому Україна в такій складній ситуації? І в цей момент згадую Німеччину після Другої світової, яку розгромили, зобов’язали виплачувати величезні відшкодування! Згадую Японію, на яку кинули ядерну бомбу й змусили капітулювати. А зараз це  – економічно успішні держави! Я знайшов для себе відповідь, яка, можливо, звучатиме надто просто, але це — спроможність створювати власні продукти/послуги та просування їх на відповідному ціннісному, іміджевому й, зрештою, державному рівнях! Для України, на мою думку, це також має стати  неминучим. Бо якщо ми надалі будемо країною «рабів та сировини», то маршрут у провалля буде дуже стрімким.

Власне, на моє переконання: саме дизайн і є тим реактивним двигуном, що може нас запустити на орбіту макросвітів розвинутих і прогресивних країн.

І тут потрібно розуміти дизайн у найширших його проявах (сервіс-дизайн, дизайн життя, дизайн-терапія…), але точно не просто тільки картинку. Той дизайн, який творить «Hochu rayu», людиноцентричний! Завжди ми шукаємо рішення на емоційному та функціональному рівнях у контексті потреб, проблем і болей!

Якщо завершувати думку конкретно про потенціал у контексті індустріального дизайну України, то це, перш за все, –  креативні люди/бюро/студії/компанії, інноваційні ідеї/рішення/прототипування/експериментування (бета-версії, крос-дисциплінарність) та дрібносерійне/мале виробництво».

Катерина Соколова, промисловий дизайнер:

«Дизайн оточує людину всюди. Все, що створено людством, має свій дизайн. Хороший дизайн істотно покращує якість життя і, безумовно, позначається на тому, хто з ним взаємодіє. Незрілий дизайн – про формотворчості. Зрілий – ще й про процеси. Коли я почала сама виробляти й продавати свої продукти, я переосмислила дуже багато в підході до проектування. Тепер більше замислююся про собівартість, складські програми, екологічність продуктів, логістику та упаковку.

Україна володіє величезним індустріальним потенціалом! Ми знаходимося між Сходом і Заходом, в ідеальній ціннісній і географічній зоні, щоб працювати з усіма континентами. В Україні дуже дешево й легко стартувати. Тут одні з найнижчих податків у світі на спрощеній системі оподаткування. Недорогі фахівці. Єдина проблема, на мій погляд, яка заважає нам вирватися на світові ринки, – це відсутність сучасної маркетингової стратегії та арт-дірекшена в комплексному підході до побудови брендів».

Будемо вдячні, якщо оцінюватимете наші публікації

[Голосів: 0 Оцінка: 0]

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я